Тіло дослідника Антарктики знайдено через 66 років після його зникнення: останки ідентифікували за ДНК<p>Британська антарктична служба підтвердила ідентифікацію останків метеоролога Денніса Белла, який загинув в Антарктиці в 1959 році.
Ідентифікація стала можливою завдяки ДНК його брата та сестри.</p>
Британська антарктична служба підтвердила, що знайдені в січні цього року останки належать метеорологу Деннісу “Тінку” Беллу, який загинув у 1959 році під час експедиції в Антарктиці. Ідентифікувати тіло, зникле 66 років тому, вдалося завдяки ДНК його брата та сестри. Про це пише УНН із посиланням на FoxNews.
Деталі
Британська антарктична служба оголосила, що “останки 25-річного метеоролога Денніса “Тінка” Белла були знайдені через 66 років після його зникнення”. І хоча вони були знайдені в січні, їх офіційно ідентифікували лише нещодавно.
Я давно вже не шукав свого брата. Це просто вражаюче. Я не можу з цим змиритися
– сказав BBC News Девід Белл, брат Денніса.
Видання повідомляє, що саме Девід відчинив двері, коли родина отримала телеграму з поганою новиною.
Девід також розповів Британській антарктичній службі (BAS), що він та його сестра Валері Келлі були шоковані, почувши, що останки їхнього брата були знайдені через десятиліття після смерті.
ДНК-зразки Девіда та Валері Белл дали змогу професорці Королівського коледжу Лондона Деніз Сіндеркомб Корт офіційно підтвердити, що знайдені останки належать їхньому братові.
Що сталося із метеорологом
Після закінчення школи Денніс Белл проходив національну службу в Королівських ВПС, де здобув фах радиста. У 1958 році він приєднався до Служби дослідження залежних територій Фолклендських островів (FIDS) як метеоролог.
26 липня 1959 року Белл разом із трьома іншими чоловіками та двома собачими упряжками вирушив на підйом на льодовик, що вів до льодовикового плато, де вони планували провести геодезичні та дослідницькі роботи. Чоловіки розділилися на пари: Белла супроводжував геодезист Джефф Стокс, а метеоролога Кена Гібсона – геолог Колін Бартон
– повідомляє BAS.
BAS також зазначила, що Белл і Стокс вирушили приблизно на 30 хвилин раніше за Гібсона та Бартона.
Коли собаки втомилися у глибокому, м’якому снігу, Белл спробував мотивувати їх, бігаючи попереду, щоб підбадьорити. Однак, за даними BAS, він робив це без лиж. Саме тоді він упав у розколину, нещасний випадок, який призвів до його смерті та багаторічних пошуків його останків.
Стокс покликав Белла, і той відгукнувся. Він кинув йому мотузку та наказав закріпити її на собі. Однак Белл прив’язав її до пояса, а не до тіла, через що під час спроби витягнути його ремінь обірвався. Белл знову зірвався в розколину і більше не відповідав.
Погода різко зіпсувалася, і, через ризик для власного життя, колеги не змогли врятувати його. Як розповів Гібсон, лише через 12 годин вони дісталися місця падіння і зрозуміли, що шансів вижити у нього не було.
Денніс був одним із багатьох відважних співробітників FIDS, які зробили свій внесок у становлення науки та досліджень Антарктики в надзвичайно суворих умовах. Хоча він загинув ще у 1959 році, пам’ять про нього зберігалася серед колег та у спадщині полярних досліджень. Це відкриття завершує багаторічну таємницю й нагадує про людські історії, вплетені в історію антарктичної науки
– зазначила директор BAS професорка Дейм Джейн Френсіс.
Останки Белла доставили на Фолклендські острови на борту дослідницького судна BAS “Сер Девід Аттенборо”, після чого передали коронеру Британської антарктичної території Малкольму Сіммонсу. Він супроводив їх із міста Стенлі на Фолклендах до Лондона.
Источник: УНН