Драйвер економіки: чому українська авіація потребує більшого, ніж часткова увага в межах Defence City<p>Ініціатива Defence City покликана перезапустити оборонну промисловість, але авіаційна галузь, що є драйвером економіки, врахована
лише частково. Для її розвитку потрібні окремі цільові механізми підтримки.</p>
Нова ініціатива Defence City покликана перезапустити оборонну промисловість і дати Україні перевагу у виробництві та випробуванні зброї. Та експерти попереджають, що авіаційна галузь, яка здатна підняти економіку на нову висоту, поки що врахована лише частково. Маючи унікальні характеристики авіабудування − від створення літаків і двигунів до модернізації та міжнародних перевезень − українська авіація може стати одним із головних драйверів інновацій і конкурентоспроможності країни, але для цього потрібні окремі цільові механізми підтримки, пише УНН.
Деталі
В Україні стартувала ініціатива Defence City, покликана стати каталізатором зміцнення оборонно-промислового комплексу. Як зазначив голова парламентського Комітету з питань фінансів Данило Гетманцев, унікальна перевага України полягає в можливості одночасно виготовляти зброю та випробовувати її у реальних умовах. Це, за його словами, підвищує конкурентоспроможність і стимулює інновації.
Разом із тим експерти наголошують, що не всі стратегічні напрями отримали повноцінну підтримку в рамках Defence City. Зокрема, авіаційна галузь − і як транспортна складова, і як високотехнологічна промисловість − була врахована лише частково, попри те, що традиційно залишається одним із найсильніших секторів української індустрії. Так, народний депутат Федір Веніславський зазначав, що Україна входить до десятки держав світу, здатних повністю самостійно створювати літаки, а розробки вітчизняних підприємств неодноразово доводили свою перевагу над багатьма іноземними аналогами.
Економіст та авіаційний експерт, менеджер авіаційного сектору Богдан Долінце пояснює, що сила українського авіабудування полягає у комплексному виробничому циклі − від створення літаків до їх обслуговування та модернізації.
“Ці функції Україна забезпечує, зокрема й ключові компоненти, такі як авіадвигунобудування. На відміну від росії, яка, наприклад, не має власного двигунобудування для цивільної авіації. Якщо ж говорити про конкурентоспроможність, то Україна входить до кола провідних країн аерокосмічної галузі завдяки тим технологіям, розробкам і базі, яку вона має − як науково-технічній, так і промисловій. І все це може стати потужним драйвером для розвитку економіки”, − говорить Богдан Долінце.
Експерт додає, що українські авіатранспортні літаки є унікальними у своєму сегменті, і це підтверджується не лише характеристиками на папері, а й практикою ринку.
“Україна вже багато років є одним з основних виконавців міжнародних договорів на перевезення, зокрема й угод із міжнародними організаціями, такими як ООН, де унікальні характеристики наших літаків використовуються навіть у країнах зі слабко розвиненою авіаційною інфраструктурою чи відсутністю наземних потужностей для обслуговування тієї чи іншої авіатехніки. І, звісно, вони демонструють високу надійність”, − зазначає Богдан Долінце.
Водночас щоб зберегти високий рівень і лідерські позиції української авіації у світі, необхідна системна державна підтримка. Вона дозволить утримати конкурентоспроможність та й надалі розкривати унікальний потенціал авіабудування в умовах нової безпекової реальності.
Часткове врахування авіаційної галузі в Defence City − позитивний крок, однак Богдан Долінце підкреслює: ініціатива передбачає лише спеціальний податковий режим і непряму підтримку для всіх учасників. Для авіації ж потрібні додаткові, більш цільові механізми, які реально забезпечать розвиток і зміцнення галузі. Серед прикладів таких інструментів експерт називає Державну цільову науково-технічну програму розвитку авіаційної промисловості.
Такі інструменти дають змогу застосовувати широкий спектр заходів, спрямованих на підтримку та розвиток авіабудівної галузі. Вони дозволяють запроваджувати податкові режими й передбачати фінансові ресурси, наприклад на модернізацію чи створення нових виробничих потужностей на авіапідприємства
− вказав Богдан Долінце.
Щодо втрати преференцій для авіації з 2025 року, експерт пояснює, що раніше за ці програми відповідало Міністерство економіки. Після створення Міністерства стратегічних галузей промисловості вони перейшли до його компетенції, але у зв’язку з ліквідацією цього відомства надалі можуть знову повернутися до Мінекономіки або ж бути переданими разом з іншими функціями до Міністерства оборони. Подальшу долю цих інструментів визначатимуть уже відповідні органи влади.
Нагадаємо
Авіагалузь уже довела, що навіть у найважчих умовах здатна працювати, модернізуватися й приносити результат. Пільги, які діяли до 2025 року, показали свою ефективність − вони давали можливість розвиватися і водночас забезпечували відчутні надходження до бюджету. Тепер, коли ці механізми зникли, підприємства тримаються завдяки досвіду й професіоналізму людей, але їхній запас міцності не безмежний.
Очільник Аерокосмічної асоціації України Віктор Попов наголошує, що для збереження й розвитку авіагалузі необхідно ухвалити нові програмні документи з відновленням податкових преференцій щонайменше до 2035 року, розширенням держзамовлень, посиленням фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та інтеграцією українського літакобудування до європейських і світових програм зі створення сучасної авіатехніки.
Источник: УНН